Дніпровська міська рада

офіційний Інтернет-портал

Понеділок, Груд 18


Ви тут: Про місто Історія НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ (1991-2001 рр.)

НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ (1991-2001 рр.)

Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. відкрило принципово новий етап в житті Дніпропетровська та його мешканців. Розпочався далеко непростий, багато в чому болісний процес осмислення пройденого, самоусвідомлення, самоутвердження. Зроблені перші кроки на тернистому шляху повернення від командно-адміністративної системи до демократії, ринкової моделі господарювання, формування правової держави, громадянського суспільства.
Десятиріччя життя в нових умовах - це досить малий відрізок часу, щоб осягнути його з повною глибиною і винести мудрі уроки з такого недалекого, але вже минулого наших співвітчизників. Час - то найкращий, найсправедливіший суддя. Це десятиліття просто приречене бути в центрі постійних і ретельних досліджень. З часом відбудеться акцентування пріоритетів, з’являться чітко визначені наукою періоди, етапи, стадії, фази. Проте, на жаль, так само невмолимо втратиться живий пульс суспільних настроїв, свіжість сприйняття означеної доби у масовій свідомості, що вже стане об’єктом дослідження з допомогою усталених, застиглих, статистичних джерел. Сьогоднішнє осягнення тих недавніх подій має свої суттєві переваги і недоліки. З одного боку, це аналіз і фіксація хроніки, фактів безпосередньо з "місця подій", а з іншого - досить суб’єктивне бачення, пронизане прагненням уникнути ідеологізації та політизації, містечкового героїзму, всього, що називають "історичним романтизмом", несумісним із справжньою наукою історії.

Події 19-21 серпня 1991 р. у Москві, пов’язані зі спробою створення антиконституційного вищого органу державної влади та управління - ГКЧП і введення режиму надзвичайного стану на території СРСР, мешканці Дніпропетровська зустріли насторожено, але якихось акцій на підтримку тих чи інших сил не було. Позиція партійної і радянської влади як області, так і міста виглядала вичікувальною. Певний вплив на настрої людей справила заспокійлива промова-звернення Голови Верховної Ради України Л.М.Кравчука. Неоднозначною була й реакція на заборону Президією Верховної Ради України діяльності Компартії України. Та поволі приходило розуміння того, що місто живе вже в новій державі, а відтак, люди звикали й до нової організації влади. Реальні владні важелі від партійних органів перейшли до виконавчих комітетів міської та районних рад. В цей переломний момент міську владу очолювали В.Г.Яцуба і В.П.Пустовойтенко. Активізувалось суспільно-політичне життя у Дніпропетровську восени - на початку зими 1991 р., коли бурхливо проходила виборча президентська кампанія, підготовка та проведення 1 грудня всеукраїнського референдуму з легітимації Акту незалежності. Сумнівів щодо підтримки цього історичного документа та обрання Л.М.Кравчука Президентом у більшості дніпропетровців не було. Незабаром почалося сходження нової генерації дніпропетровських керівників до вершин владного Олімпу в суверенній Україні. Призначення на високі урядові посади Л.Д.Кучми, В.П.Горбуліна, В.П. Пустовойтенка, В.Г.Яцуби, Л.В.Деркача, Л.В.Бородича, В.О.Кузнєцова та ін. помітно зміцнили статус Дніпропетровська як одного з наймогутніших політичних центрів України, що водночас певною мірою сприяло нормалізації ситуації у державі в цілому, яка було дещо похитнулася в результаті антагоністичного протиборства між Сходом і Заходом країни у 1989-1992 рр. Слід зауважити, що місто зовсім не випадково стало справжньою "кузнею" виховання лідерів державного рівня. Та й політологи сходяться в думці щодо закономірності формування такої школи саме в Дніпропетровську. Адже тут представники влади завжди відзначались високою компетентністю у розумінні проблем міста, енергією та наполегливістю у досягненні поставленої мети, у виконанні актуальних завдань міського розвитку. Досвід дніпропетровського керівництва цінний ще й тим, що воно, як правило, вміло й послідовно вирішує специфічні проблеми Дніпропетровська, демонструючи при цьому державницьке мислення, широту бачення перспективних шляхів цивілізаційного поступу. Цікавий факт: у 1990 р. за розпорядженням М.С.Горбачова сектор, що відав питаннями України в оргвідділі ЦК КПРС, провів спеціальне дослідження, яке показало, що 53% кадрового складу української виконавчої влади становили дніпропетровці. У зв’язку з переходом В.П.Пустовойтенка в 1993 р. на роботу в Кабінет Міністрів України головою міськради на альтернативній основі був обраний В.Т.Меркушов. Але вже наступного року на чергових виборах, що вперше проходили за новою схемою - шляхом прямого голосування всіх виборців міста, у жорсткій конкурентній боротьбі впевнено переміг заступник голови міськвиконкому М.А.Швець. Його програма відзначалась багатьма цікавими ідеями та підходами: підтримка недержавного сектора економіки, залучення іноземних інвестицій, акціонування державних підприємств тощо. І місто з вибором не помилилось - до влади прийшов справді вмілий господарник і досвідчений політик який у складних умовах економічної кризи зумів організувати роботу міської влади таким чином, щоб зберегти економічний потенціал, комунальне господарство міста, створити умови для стабілізації та зростання вже наприкінці 90-х років. Не випадково, що до березневих 1998 р. виборів міського голови міська влада підійшла зміцнілою і впевненою у собі. Попередні чотири роки увінчалися досить відчутними і обнадійливими результатами, що давало моральну перевагу М.А.Швецю над іншими конкурентами й визначило його переможний фінал - він вдруге обирається міським головою обласного центру. Загалом на час перебування на посаді йому вдалося розв’язати чимало гострих проблем життєзабезпечення крупного мегаполіса, стимулювати стабілізаційні процеси в економіці, соціальній сфері, створити сприятливі умови для повномасштабної реалізації будівельної програми тощо. 27 квітня 1999 р. Президент України призначив М.А.Швеця на посаду голови Дніпропетровської облдержадміністрації, а виконуючим обов’язки міського голови став його перший заступник І.І.Куліченко. Після складення М.А.Швецем повноважень керівника міста і завершення президентського виборчого марафону, в результаті якого Л.Д.Кучма вдруге зайняв пост глави держави, на 30 січня 2000 р. були призначені вибори міського голови. Більше 400 трудових колективів міста висунули І.І.Куліченка кандидатом на цю відповідальну посаду. Як людину що мала солідний досвід керівництва, високий авторитет, могла забезпечив спадкоємність влади у місті його підтримали більшість політичних партій, громадських організацій, керівників підприємств. Все це обумовило переконливу перемогу І.І.Куліченко - більше 81 % виборців віддали йому свої голоси. Дніпропетровці жваво відгукувались на політичні події, що відбувались у країні. Зокрема, 16 квітня 2000 р. вони взяли активну участь у всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, підтримавши курс Президента на прискорення політичних перетворень у державі. Результати голосування, в якому взяли участь 90,4 % від загальної кількості виборців, були такі: "Чи підтримуєте Ви пропозиції про доповнення статті 90 Конституції України новою - третьою частиною такого змісту: "Президент України може також достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада України протягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленого і поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державного бюджету України", яка б установлювала додаткові підстави для розпуску Президентом України Верховної Ради України та відповідне доповнення пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України словами: "та в інших випадках, передбачених Конституцією України?" - Так - 83,7 %, Ні - 15,5 % "Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв’язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України: "Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?" Так - 89,4 %, Ні - 9,6 % "Чи згодні Ви із зменшення загальної кількості народних депутатів України з 450 до 300 і пов’язаною з цим заміною у частині першій статті 76 Конституції України слів "чотириста п’ятдесят" на слово "триста", а також внесенням відповідних змін до виборчого законодавства?" Так - 91,1 %, Ні - 8,1 % "Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів Україні і сприяла б їх реалізації та внесення відповідних змін до Конституції України та виборчого законодавства?" Так - 78,5 %, Ні - 20,6 % Звичайно, політичні процеси, що відбувались у Дніпропетровську з 1991 року по 2001 рік, не завжди напряму впливали на повсякденне життя міста, його економічну і соціальну інфраструктуру. Але пошук нових моделей державного управління, ефективних форм місцевого самоврядування був все-таки першочерговою, необхідною умовою проведення економічних реформ. Ось чому це десятиріччя позначене найвищою політизацією населення. Спокійний ритм трудових буднів іноді потрясали масові страйки - чи не найбільш резонансними з них були вчительські виступи квітня-травня 1992 р., коли не працювали майже всі школи міста, та страйки шахтарів і пікетування ними приміщення облдержадміністрації влітку 1998 р. Збурювали громадський спокій й гучні скандали, пов’язані із пограбуванням населення міста сумнозвісними трастами - близько 100 000 жителів міста потерпіли від діяльності таких "фінансових пірамід" як "Український будинок селенга", "Дніпропетровська фінансова компанія", "Оберіг" та інших. Завдяки виваженої і обміркованої, але твердої позиції міської влади соціально-політична ситуація в місті не пішла в стихійне неконтрольоване русло, як це сталося в багатьох інших містах країни. Цьому значно сприяло і те що з 1994 року міська влада йшла на відкритий діалог з громадськістю, активно впроваджувала механізми співробітництва та взаємопорозуміння з політичними партіями. Одним з таких механізмів, що вперше в країні був випробуваний в Дніпропетровську, була консультативно-політична рада при міському голові в діяльності якої брали участь всі без винятку політичні сили міста. Завдяки такій позиції вдалося уникнути і гострих конфліктів на релігійній основі - релігійним громадам були повернуті більшість культових споруд, в тому числі Свято-Преображенський собор, лютеранська кирха, синагога та інші. В умовах незалежності України, не дивлячись на всю важливість соціально-політичних процесів та становлення місцевого самоврядування у Дніпропетровську, особливого значення і для керівництва міста, і для його мешканців набули все ж економічні проблеми. І це не дивно з огляду на те, що практично все десятиріччя ознаменувалось несприятливою динамікою наростання економічних труднощів та негараздів. Вони призвели до істотного падіння життєвого рівня більшості населення. При цьому в структурі промисловості Дніпропетровська як у фокусі сконцентрувались, по суті, всі проблемні вузли економіки України. Нагадаємо, що упродовж попередніх десятиліть промисловість міста розвивалась значною мірою в інтересах воєнно-промислового комплексу СРСР. А коли настав час конверсії, оборонні підприємства виявились не готовими до неї, що обернулось неминучим у таких випадках різким скороченням виробництва. Так, наприклад, "Південмаш" раніше щороку постачав на село до 60 тисяч тракторів, а в 1993 р. - вчетверо менше. Навіть у 1998 р., коли з’явились перші ознаки стабілізації, половина підприємств Дніпропетровська так і не вийшла на попередні виробничі показники, а на двадцяти взагалі не вироблялося товарної продукції. Серед останніх - відомі колись АТ "Верстатобудівний завод", тепловозоремонтний завод, АТ "Завод шахтної автоматики" та ін. Справжньою бідою в ті роки для підприємств і мешканців міста була заборгованість із заробітної плати, яка сягала гігантської суми в 140 млн. грн. Соціальні проблеми дедалі ускладнювались зростанням безробіття, якщо в 1995 році безробітних було зареєстровано близько 1 тисячі чоловік, то в 2000 році вже більше 17 тисяч. Безумовно, переважання в структурі промисловості обласного центру важкої її компоненти (чорна металургія, машинобудування і металообробка, хімічна і нафтохімічна) суттєво уповільнювало хід економічної реформи. Набагато легше перебудувати і отримати швидкий результат, як показав досвід країн Східної Європи, у легкій промисловості. Між тим, питома вага цієї галузі у вартості продукції відносно усієї промисловості міста складала лише 6,8%. В останні роки (1998-2001 рр.), незважаючи на тяжкий загальний стан економіки держави, у Дніпропетровську почали спостерігатися певні позитивні тенденції, що перетворили місто в активно прогресуючий фінансово-промисловий, науковий і культурний центр України. Відкриття його для іноземних контактів сприяли залученню інвестицій, впровадженню передових технологій і технічних засобів для реконструкції та переобладнання підприємств практично у всіх сферах господарства, й перш за все, у машинобудуванні, на яке припадає майже 40 процентів всього обсягу іноземних інвестицій. На кінець 1990-х років визначилась тенденція до зростання промислового виробництва на заводах чорної металургії, хімічної і нафтохімічної галузей, а також на деяких підприємствах машинобудування і металообробки. Вперше за останні роки збільшено випуск чавуну, сталі, прокату, автомобільних шин, синтетичних смол і пластмас. Показово, що нарощування обсягу випуску продукції на машинобудівних підприємствах міста досягнуто переважно за рахунок таких провідних підприємств, як "Дніпротяжмаш", "Південний машинобудівний завод" (який, до речі, розпочав виробництво перших вітчизняних тролейбусів і трамваїв), "Електровозобудівний завод", "Дніпропрес", "Дніпровський машинобудівний завод" та інших. На початку 1999 р. місто вступило у фазу стабілізації. У промисловості забезпечений приріст виробництва за попередній рік на один процент. Обсяги виробництва збільшили вже кожне друге підприємство міста. Відзначалась стабільна робота підприємств "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського", "Олійноекстраційний завод", "Іста-центр", "Дніпропетровський лакофарбовий завод", "Дніпрошина", виробничого об’єднання "Південмаш" та інших. Особливо наголошувалось, що за останні роки вперше значно зросло (майже на 10 процентів) виробництво товарів народного споживання. Подібна динаміка нарощування темпів промислового виробництва спостерігалася і в наступні роки. Так, за 2000 рік підприємствами міста було вироблено товарної продукції на 6372,3 млн. грн., або на 19,8% більше, ніж у попередньому. Працюючи в умовах економічного експерименту, помітно збільшили обсяги виробництва підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої, харчової та деревообробної промисловості. В число провідних увійшли такі підприємства, як "Завод прокатних валків", "Дніпровагонрембуд", "Дніпровський машинобудівний завод". Необхідно підкреслити, що кількісна стабілізація економіки міста супроводжувалась відчутними якісними зрушеннями, структурними і технологічними змінами. Вдалося нарешті подолати недолік попередніх років, коли іноземні кредити і держбюджетні асигнування спрямовувались на закупівлю палива та інших видів енергії, взагалі латання численних "дірок" в економіці, що призводило до елементарного "проїдання" коштів й не спрацьовувало на кінцевий результат, на перспективу. З кінця ж 90-х років на підприємствах Дніпропетровська набирають темпи процеси технологічної модернізації виробництва. Приміром, ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод" впровадив у виробництво вакуумну обробку сталі, що дозволило вийти на рівень світових стандартів за якістю вироблюваного металу. На комунальному підприємстві "Сантехмонтаж" розробили і почали застосовувати нові технології емальованого покриття труб. Новий комплекс з очистки та фасування соняшникової олії запущений на олійноекстраційному заводі, а на вагоноремонтному - з урахуванням найсучасніших науково-технічних здобутків була докорінно реконструйована технологічна лінія по ремонту вагонів. Кілька перших комфортабельних вагонів цього заводу справді європейського зразка почали курсувати за маршрутом Дніпропетровськ - Київ. Вперше в Україні були створені нові технологічні лінії з виробництва електровозів в науково-промисловому об’єднанні "Електровозобудівний завод". Аналогічні реконструктивні роботи були здійснені на широко відомому своєю продукцією меблевому заводі "Прогрес". Технологічна модернізація охопила й інші підприємства міста. Означені паростки свіжого подиху перетворень важко переоцінити - адже саме технологічна модернізація є основою відродження вітчизняної промисловості та економічного зростання в цілому. При цьому можна констатувати: поки що значна частина технічних нововведень на підприємствах міста здійснюється за рахунок іноземних інвестицій. Це розширює фінансові й технологічні можливості економіки міста. Пожвавлюються і процеси внутрішнього інвестування виробництва, хоч у цій сфері ще залишається чимало юридичних та організаційних завад, відчувається недосконалість законодавчої бази. Позитивні тенденції в розвитку промисловості міста були закріплені й на початку 2001 року. За перший квартал приріст у чорній металургії становив 25,9%, машинобудуванні - 11%, хімічній промисловості - 2%. Лідерами серед підприємств машинобудівного профілю лишаються "Південмаш", "Дніпротяжмаш". Виробниче об’єднання "Дніпрошина" дає близько 75% республіканського випуску шин для сільськогосподарських машин, 100% - для мотоциклів та моторолерів, понад 50% - для вантажних автомобілів. На заводі ім.Петровського досягнуто рекордний результат в доменному і прокатному виробництві. Обсяг товарної продукції виріс на 37%. В цілому по місту зросли реальні доходи працівників. Разом з тим, все ще не вдалося подолати диспропорційні перекоси в оплаті праці на різних підприємствах. Здавалося б на перший погляд, що середній рівень зарплати в промисловості на 1 березня 2001 р. виглядає вельми пристойно, складаючи 445,5 грн. Проте у паливній галузі вона досягла 617 грн., а в машинобудуванні - всього 270 грн. Ще нижчим залишається цей показник у громадському харчуванні, в освіті і культурі. Помітним явищем в економіці Дніпропетровська, як свідчення перших реальних результатів її реформування, зокрема приватизації, стало стійке і неухильне розширення частки приватного сектора, насамперед в торгівлі і сфері обслуговування, де сьогодні зайнято понад 75 тис. чоловік, або третина всіх працюючих. Нові обрії перед народним господарством міста відкриваються у зв’язку з виданням Указу Президента України від 27 січня 2000 р. "Про заходи щодо розвитку базових галузей економіки в Дніпропетровській і Донецькій областях". Поки що рано, звісно, підсумовувати здобутки, отримані під впливом дії Указу. Ясно одне: його поява цілком закономірна і своєчасна, враховуючи значущість економічного потенціалу Дніпропетровщини та Донбасу для держави А досвід регіональної співпраці, започаткованої губернаторами двох сусідніх областей М.Швецем та В.Януковичем, уже починає давати позитивні плоди. Зміцнюються прямі економічні зв’язки між підприємствами, втілюються у життя оригінальні спільні проекти та програми, знімаються зайві бюрократичні перепони у розвитку контактів виробничників. Дніпропетровськ був і залишається чи не найпотужнішим у світі центром по виробництву ракетно-космічних систем та апаратів. Надії на відродження цього надзвичайно перспективного для України та міста напрямку господарської і наукової діяльності справедливо пов’язуються із визнаними флагманами галузі - "Південмашем" й КБ "Південне". Важливу роль у забезпеченні їх стабільного і динамічного функціонування, нарощування масштабів і темпів освоєння нової техніки відіграють Закон України "Про космічну діяльність" від 15 листопада 1996 р. і загальнодержавна космічна програма на 1998-2002 рр., розроблена Національним космічним агентством України в 1997 р. за активної участі дніпропетровських вчених та виробничників. Ця програма вже дала конкретні результати. 28 березня 1999 р. в районі екватора з морської платформи було здійснено перший успішний запуск української ракети "Зеніт" у рамках міжнародного консорціуму "Морський старт", чим започатковано практичну реалізацію безпрецедентного за технічними вимірами проекту. В ньому були використані новітні технології, винайдені й упроваджені передовими, всесвітньо відомими аерокосмічними компаніями "Боїнг" (США), "Енергія" (Росія), "Кварнер" (Норвегія) та дніпропетровськими ВО "Південний машинобудівний завод" і КБ "Південне" ім.М.К.Янгеля. Таким чином, саме у провідному секторі науково-господарського життя нашого міста й було, образно кажучи, зроблено справжній технологічний прорив у XXI століття, наочно продемонстровано і неабиякі творчі можливості українських вчених, конструкторів, виробничників, і вагомі кроки по шляху модернізації вітчизняної економіки. Останнім часом Дніпропетровськ набув також статусу великого фінансового центру України. У місті працюють філіали всіх державних банків, найбільші комерційні банки - "Кредит-Дніпро", "Приватбанк", "Аваль", та ін. Банки беруть активну участь у приватизаційних процесах, реструктуризації народного господарства, ініціюють залучення іноземних інвестицій у передові технології. Так, на початок 2000 р. 46 країн світу направляли свої кошти в 34 галузі міського господарства. Кредити в національній валюті, надані комерційними банками міста, складають понад 12% від загальноукраїнської суми кредитних вкладів. Стабільною і прогресуючою сферою економіки Дніпропетровська залишається будівельний комплекс. Заради справедливості відзначимо, що розумна й далекоглядна політика керівництва області та міста в 1991-1992 рр., коли були сконцентровані зусилля на пускових об’єктах - колишніх "довгобудах", дозволила зберегти будівельні організації, а згодом і провести їх ринкову трансформацію. Славу будівельникам та авторитет керівникам міста принесли спорудження нового автовокзалу, поліклініки на житловому масиві "Тополя" , кінотеатру "Січ". У 1994 р. було збудоване нове, у сучасному архітектурному стилі приміщення обласного суду. Справжньою окрасою нагірної частини міста став хірургічний корпус на 600 ліжок обласної лікарні ім.І.Мечникова, введений у дію в 1995 р. 15 червня 1996 р. у Дніпропетровську після реконструкції став до ладу аеропорт, тепер вже міжнародного класу. Не забули власті та будівельники й тих, хто своєю невтомною працею і творчістю формував архітектурне обличчя міста. 9 серпня 1996 р. на вул. Набережній був відкритий пам’ятник Б.Я.Мільману й творцям унікальної набережної. Проте найпомітнішою подією 90-х років було, звичайно, спорудження першої лінії дніпропетровського метрополітену довжиною 7,76 км з шістьма станціями. Пусковий комплекс цієї лінії здали в експлуатацію 5 травня 1995 р., а 29 грудня з участю керівництва держави на ній було урочисто відкрито регулярний рух пасажирських поїздів. Метро докорінно змінило транспортну інфраструктуру міста. Високий рівень архітектурного й художнього оформлення, застосування довговічних матеріалів доповнюють і прикрашають ансамблі вулиць та площ. Через рік, 17 грудня 1996 р., дніпропетровці стали свідками ще однієї яскравої події - відкриття маршруту швидкісного трамваю №18 протяжністю 9 км, який з’єднав лівобережжя міста з правим берегом Дніпра через Кайдацький міст. Очевидно, не буде перебільшенням сказати, що саме останні новобудови міста, а також реалізація програми відтворення історико-архітектурної та культурної спадщини, перші ознаки стабілізації економіки міста дали підстави незалежним експертам визнати Дніпропетровськ у 1996 р. лауреатом І Української загальнонаціональної премії в номінації "Місто року", а згодом назвати М.А.Швеця кращим мером України. Дніпропетровськ, вступаючи в нове тисячоліття, підтвердив статус міста славних традицій, вміння розв’язувати найскладніші проблеми, концентрувати зусилля на ключових, пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку, здобувати трудові перемоги. Ще один міст - як у прямому, так і в переносному сенсі - було перекинуто у XXI ст. напередодні Нового року - 21 грудня 2000 р. В цей день був урочисто відкритий Південний міст через ріку Дніпро - перший об’єкт такого масштабу, побудований в нашій країні за роки незалежності. Крім введення нових об’єктів, значно збільшився обсяг реставраційних робіт. Стимулюється робота по збереженню архітектурних пам’яток, продовжується докорінна реконструкція центральних вулиць міста. Споруджуються нові житлові комплекси оригінальної архітектури. 6 червня 1997 року стався зсув грунту на житловому масиві Тополя-1 в наслідок якого були зруйновані багатоповерховий будинок, СШ №99, дитячий садок. Всі жителі Дніпропетровська, інших регіонів країни відгукнулись на горе постраждалих людей. Виконуючи затверджені урядовою комісією першочергові заходи щодо ліквідації наслідків зсуву грунту в 1997-2000 роках за рахунок усіх джерел фінансування було освоєно 67,8 млн.грн. капітальних вкладень, 36,2 млн.грн. профінансовано за рахунок коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України, із обласного та міського бюджетів залучено 25 млн.грн. 30 серпня 1999 року на ж/м Тополя, замість зруйнованої при зсуві, введена в дію нова школа №99, проводиться благоустрій масиву. Дніпропетровськ міцно утримує одне із провідних місць в Україні за обсягами капітального будівництва. В 2000 році було введено в експлуатацію майже 163 тисячі квадратних метрів житла, а в 2001 році заплановано ще 200 тисяч. І це, не дивлячись на відсутність відповідного рядка в державному бюджеті. Наполегливо й цілеспрямовано вирішують житлову проблему для своїх працівників підприємства і організації, передусім такі як "Дніпропрес", "Дніпрошина", "Дніпроміськелектротранс", ДКБ "Південне", Дніпропетровський Національний університет та ін. Запорукою успіху на цьому шляху стало прийняття у жовтні 2000 року муніципального проекту "Житлові збереження", згідно з яким споруджуються будинки на вулицях Миронова, Суворова, Новорічній, Робочій, Героїв Сталінграда. Реалізують програму будівництва спільними зусиллями НВО "Созидатель" і банк "Аркада". За короткий час на її фінансування вдалося залучити 6,5 млн. грн. Отже, внутрішній інвестор починає поволі стимулювати й вітчизняну економіку. Впродовж останніх років помітно стабілізували роботу комунальні служби міста. Практично вирішена донедавна складна для мегаполіса транспортна проблема. Ще пам’ятний для більшості жителів міста "комунізм" на громадському транспорті, що свого часу призвів, по суті, до паралічу міста. Цілеспрямовано здійснюються комплексні заходи щодо забезпечення надійності роботи міськелектротранспорту. На вулицях Дніпропетровська з’явились приватні "маршрутки", за допомогою яких багато в чому була знята гострота транспортна проблема. Завдяки поступовій економічній стабілізації стало можливим всерйоз зайнятися й розв’язанням давно назрілих соціальних питань. Дніпропетровську в числі перших регіонів України вдалося ліквідувати ганебну проблему невиплати зарплати працівникам бюджетної сфери та пенсій ветеранам праці. Незважаючи на гострий дефіцит фінансових ресурсів, збережена мережа лікувальних закладів, їх кадровий і матеріально-технічний потенціал. За рівнем забезпеченості медичними закладами та медичним персоналом Дніпропетровськ перевищує середній республіканський рівень. Останнім часом, як відповідь на нові потреби населення, стало відкриття в обласному центрі чотирьох клінік косметичної і пластичної хірургії. Продовжується будівництво базової жіночої консультації 9-ї міської лікарні. Дніпропетровськ зберіг в 1990-ті роки статус великого наукового, освітнього і культурного центру України. У місті розташовані й успішно діють два академічні інститути НАН України, 43 науково-дослідних, конструкторських і експериментальних підрозділів на промислових підприємствах. Загалом науково-дослідницькою роботою займаються близько 15 тис. чоловік, в тому числі майже 600 докторів і 5 тис. кандидатів наук. Практично зупинився негативний процес відтоку наукових кадрів за кордон. Місто залишається головним освітнім центром області. Тут працює 13 із 17 вищих навчальних закладів Дніпропетровщини - чотири університети, шість академій, три інститути. Найвідоміші з них, діставши загальнодержавне та міжнародне визнання за вагомі здобутки у розвитку національної освіти і науки, отримати статус національних - університет, гірнича та металургійна академії. 5-6 грудня 1998 р. як всеукраїнську подію, що відбулась за участю Президента України Л.Д.Кучми, було відзначено 80-річчя Дніпропетровського національного університету, а через рік - 100-річчя Національної гірничої академії України. Восени 2001 р. виповнюється 50 років знаменитому університетському фізтеху. Це перший в Україні спеціалізований навчальний підрозділ для підготовки фахівців - ракетобудівників. За час свого існування він дав путівку у велике життя майже 20 тисячам своїх вихованців, в тому числі цілій плеяді уславлених конструкторів, організаторів ракетно-космічної галузі, вчених, визначних політичних і громадських діячів, які плідно працюють в Україні, Росії та інших країнах СНД. Серед них - Президент України Л.Д.Кучма, голова Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу В.П.Горбулін, генеральний директор Національного космічного агентства України О.О.Негода, генеральні конструктори С.М.Конюхов, Ю.П.Семенов, А.К.Недайвода, керівники виробничих об’єднань Ю.С.Алексєєв ("Південмаш"), О.О.Макаров ("Укркосмос"), директор Інституту технічної механіки НАН України академік В.В.Пилипенко та багато інших. В 2001 році у вузах Дніпропетровська навчається понад 80 тис. студентів фактично з усієї існуючої в Україні номенклатури найсучасніших спеціальностей. Збережена мережа середніх загальноосвітніх закладів, відроджені такі незаслужено забуті їх типи, як ліцеї, гімназії. На базі кращих з них з’явились і нові - навчально-виховні комплекси гуманітарного профілю. Низка середніх освітянських структур створена в системі вищої школи. Так, при Національному університеті функціонують унікальні заклади, відомі далеко за межами України - ліцей інформаційних технологій і фізико-математичний ліцей, учні яких неодноразово перемагали на престижних всеукраїнських та міжнародних олімпіадах, конкурсах, а при Гірничій академії - українсько-американський ліцей. Дніпропетровці по праву пишаються своєю багатою і невмирущою духовною скарбницею, широкою мережею закладів культури, в діяльності яких все частіше лунають українські мотиви, дедалі повніше виявляється домінантна риса нашого сьогодення - національне відродження. Гордість міста - театри ім.Шевченка, ім.Горького, опери та балету, юного глядача, Дніпропетровський театр одного актора. Дніпропетровськ став привабливим містом для гастролерів не тільки з різних куточків України, а й з так званого ближнього та дальнього зарубіжжя - зірок світового рівня, бо тут є багато справжніх цінителів артистичної майстерності й немало процвітаючих підприємств та установ, що можуть здійснювати меценатство для підтримки духовності та культури. Завдяки підтримці банку "Кредит-Дніпро" в Дніпропетровську виступали світові зірки - "Віртуози Москви", театр ЛЕНКОМ та інші. Задоволенню зростаючих національно-культурних потреб дніпропетровців та численних гостей міста слугує також плідна діяльність наших музеїв, передусім історичного та художнього. Дніпропетровськ навіть в нинішніх непростих умовах залишається одним з "найчитаючих" міст країни. І, напевно, не випадково, зважаючи хоча б на те, що у нас не тільки не зменшується, а навпаки, час від часу наростає кількість читачів, принаймні у провідних бібліотеках, зокрема, в одній з найстаріших в Україні - обласній науковій з фондом літератури понад 2,7 млн. примірників та міській публічній. В напруженому режимі постійно працюють, як правило, добре укомплектовані бібліотечні установи вищих навчальних закладів, серед яких особливо варто виділити унікальну наукову бібліотеку Національного університету, котра вважається кращою в системі Міністерства освіти і науки України. Дніпропетровськ активно освоює найсучасніші засоби зв’язку - тут зосереджені найкрупніші в Україні оператори мобільного зв’язку, Інтернет провайдери, радіо та телекомпанії. Ровесником незалежності України є міська студія телебачення ("34-й канал"), яка у 2001р. відзначила своє десятиріччя. З перших років незалежності України Дніпропетровськ голосно заявив про себе у світі й завдяки успіхам спортсменів нашого міста. В 1994 р. олімпійською чемпіонкою з фігурного катання стала Оксана Баюл. В 1996 р. на Олімпійських іграх в Атланті дві золоті, дві срібні і одну бронзову медалі вибороли дніпропетровські атлети Ігор Матвієнко, Євген Браславець, Інна Фролова, Діна Мирфахутдінова, Руслана Таран. В 2001 році футбольний клуб "Дніпро", після тривалої перерви знов підняв престиж дніпропетровського футболу ставши бронзовими призерами першості України. З 1996 року у Дніпропетровську регулярно влаштовується міжнародний турнір з волейболу серед ветеранів на Кубок Президента України. Дніпропетровськ поволі стає й одним з визнаних центрів міжнародного життя, місцем своєрідного "паломництва" різноманітних зарубіжних делегацій, інтенсивної дипломатичної діяльності. Тільки за останній час тут побували з візитами надзвичайні й повноважні посли багатьох країн світу, акредитовані в Україні. Все частіше у місті організуються офіційні зустрічі на вищому рівні лідерів нашої та інших держав. У лютому 2001 р., Президент України Л.Д.Кучма приймав в цитаделі вітчизняного ракетно-космічного комплексу - об’єднанні "Південмаш" - президента Російської Федерації В.В.Путіна. Переговори, за загальним визнанням сторін й численних аналітиків, завершились більш ніж успішно - підписанням низки винятково важливих угод, які відкривають якісно нові й широкі горизонти подальшого розвитку та зміцнення співробітництва між двома країнами в різних сферах економіки, науки і культури. Ще раніше Дніпропетровськ відвідав президент Казахстану Н.А.Назарбаєв. На початку червня 2001 р. тут відбувся плідний самміт президентів України Л.Д.Кучми та Польщі О.Квасневського. Все це також підвищує політичний імідж Дніпропетровська, сприяє зростанню його ролі у міжнародних відносинах та зв’язках нашої держави, вирішенню назрілих власних завдань, насамперед, соціально-економічного характеру. Своєрідною віхою в історії міста стала XXII сесія міської ради XXIII скликання, на якій 13 червня 2001 року було прийнято один з перших в історії незалежної України і перший в історії міста Статут територіальної громади м.Дніпропетровська. 20 червня 2001 року на засіданні міської ради в урочистій обстановці начальник Дніпропетровського обласного управління юстиції Є.Г.Шаніна вручила свідоцтво №1 про реєстрацію Статуту і міський голова І.І.Куліченко передав на довічне збереження в Дніпропетровський історичний музей директору музею Н.І.Капустіній примірник Статуту з підписами депутатів міської ради, які його прийняли.